4 листопада проведено ІІ етап конкурсу "Найкращий відгук на сучасну дитячу прозу" серед учнів 4-х класів. 

         Перемогу здобула учениця ЗОШ № 28 КОЗЯР ДІАНА, яку підготувала вчитель Цибах В.М.Оригінальністю, творчістю, креативністю вирізнялися роботи учнів: Антонюк Дарини (КГ "Престиж"), Балабан Каріни (Г "Гармонія"), Сидорчука Андрія (РГГ), Шульжук Людмили (СпШ№15).

         Пропонуємо до вашої уваги роботу переможеці конкурсу Козяр Діани.

Конкурс

«Найкращий відгук

 на сучасну дитячу прозу»

Щоденник юного читача,

або

Думки, навіяні книгою Лесі Ворониної «Нямлик і Балакуча квіточка»

Роботу виконала

Козяр Діана

учениця 4-Акласу

ЗОШ № 28 м. Рівного

Учитель-консультант

Цибах В. М.

Рівне -2010

Щоденник юного читача,

 або

Думки, навіяні книжкою Лесі  Ворониної

 «Нямлик і Балакуча квіточка»

1                 1 вересня 2010 р.    

Сьогодні мама розбудила мене дуже рано. Заплела дві кіски з білими бантиками. Я одягнула новеньке платтячко, взяла парасольку, букет айстр та й пішла перший раз… у четвертий клас. Перше вересня! Такий чудовий день! Багато квітів, усміхнена вчителька, однокласники, за якими я дуже скучила, бо ми не зустрічалися аж три місяці. Мама і тато були весь час поруч і, щоб зробити мені свято ще приємнішим, подарували книгу.

Я люблю читати, але лише книжки з малюнками. Дарунок батьків був яскравим: на обкладинці красувалася дівчинка в червоному капелюшку, хлопчик у блакитному костюмі і триголове чудовисько (воно зовсім не страшне, навпаки, дуже кумедне!)

Яка радість! Мої оченята спіймали на обкладинці знайоме слово: «Грані-Т». Я знаю! На всіх хороших книжечках красується цей химерний значок. Мама каже, що це символ видавництва, а видавництво – здоровезний будинок, в якому талановиті дядечки  і тітоньки створюють такі  кольорові та цікаві книжечки. Як я хочу побувати там! Гмм… Як хороше, мабуть, знати таємницю створення казочки…

Перше вересня – щасливий, яскравий день! Сьогодні було весело, але… я втомилася, час спати. Зупиняю сонний погляд на своїй книжечці, вона посміхається до мене,  і ми з мріями про завтрашню розмову поринаємо у казку ночі.                            

       2 вересня 2010 р.

Зі школи мене забирала бабуся. Пообідавши, я показала їй свою нову книжку. Зручно вмостившись на дивані,  читала бабусі «Повернення пана Бурульки».

Мені дуже-дуже сподобалося! І бабусі також!

Я люблю манну кашу і нарешті зрозуміла, чому на уроках фізкультури бігаю краще за всіх. Чарівна Страва допомагає не лише нямликам, героям  книги, але й людям також. Дивуюся, невже є діти , що не люблять манної каші? Тоді вони не куштували бабусиної  з родзинками і шоколадними крихтами. Оце смакота! Цю страву дійсно можна назвати чарівною.

Цікаво, а в моєму будинку живуть нямлики? Я часто чую дивні звуки у квартирі. Можливо, то стіногризи? Мама каже, що це шумлять сусіди, але… Хіба батьки все знають?                            

       3 вересня 2010 р.

  Ледве дочекалася закінчення уроків, щоб знову якнайшвидше зустрітися зі своїми героями. І ось перегортаю сторінку й поринаю в нову історію. Так і є – знайома ситуація. Діти бавляться однаковими іграшками. А найстрашніше, що вони прагнуть бути схожими на барбі і супергероїв відеоігор. Але Олянка і Буцик подарували їм справжні ляльки, відновили приготування каші в їдальні, і наш нямлик переміг на святі Великої Ложки. Оце справжнісінькі герої!

              4 вересня 2010 р.

Сьогодні субота. Я добре виспалась і прочитала 43 сторінки нової книжки. Багато? Але ж так цікаво!

Мені було дуже шкода безпритульних котиків. Я плакала, коли читала їх тужливу пісню. Як важко нещасним звіряткам!

Добре, що Олянка (вона стала моєю улюбленою героїнею і подругою) розкрила підступи брехливої тьоті Галі. А ще краще, що котячий хор отримав оплески і славу від людей. Тепер ці тваринки не будуть страждати і бідувати!

Олянка навчилася чарувати. Я теж хочу творити чудеса: проходити крізь стіни, з являтися у будь-якому місці на Землі, робити собі двійника із мильної кульки. Це так зручно! А ще я мрію хоча б разочок побачити країну нямликів із маленькими будиночками і пишними садочками!

Ура! Слюсар-сантехнік Митько нарешті позбувся чар діркокрута Жалібно-Скавчальського. Тепер підземеллями Олянчиного будинку не блукатиме Привид Здичавілого Сантехніка, а людям і нямликам не загрожуватимуть лиходії-діркокрути, бо смілива дівчинка Олянка знову врятувала всіх.

             5 вересня 2010 р.

Балакуча Квіточка вилікувала Олянку від ангіни. Її пахощі рятували від будь-яких хвороб і вірусів. Але, на жаль, це казка… Як було б добре, якби Балакуча Квіточка існувала. Скільки дітей і дорослих отримали б шанс на здорове життя!

            6 вересня 2010 р.

Пригоди Буцика і Оляни знайшли свій щасливий кінець на останніх сторінках книги Лесі Ворониної «Нямлик і Балакуча Квіточка».

Дівчинка врятувала своїх батьків, сім ю пінгвіна Петра, а нямлик нагодував піратів добродійним морозивом, і вони стали хорошими. Все прекрасно!

Я вирішила подарувати книгу читачам шкільної бібліотеки. Сумно прощатися із Буциком і Олянкою, але нехай інші діти вирушать у чудесні подорожі разом з героями книги, як це зробила я. А в мене попереду ще багато кумедних історій, ще багато різних  пригод, які подарують книги  видавництва «Грані-Т».

Зринає з вуст подяка щира

чарівній феї – «Грані-Т».

Це видавництво

                  діткам  двері відчинило

у світ книжковий

                   і по доріжці мудрості веде.

Ось колоситься лан

                  «Сучасна дитяча проза».

Зробили крок – і серед

                  «Життя видатних дітей».

А угорі курличе

                  «Золотий Лелека»

і кличе в царство

                    тварин, птахів, людей.

Щаслива я, що йду

                   по стежці цій квітчастій,

збираю з неї мудрості слова.

Я ще маленька,

                   та вже добре розумію,

що «Грані-Т»

                   в житті творить дива.

Отож, від всіх маленьких діток,

від їх улюблених тварин,

від іграшок, природи, казки

 і від усіх-усіх родин

прийми, «Гран-Т», земний уклін!