Підготувала:

учениця 4-А класу Рівненського НВК «Гармонія»

Якобчук Ярослава

Вчитель: Шама Оксана Петрівна

 

ВІДГУК

на книгу Лесі Ворониної «Хлюсь та інші»

(Видавництво «Граніт-Т», 2008 рік)

 

   Що за дивне ім’я – Хлюсь? Якась дитяча назва, якісь дитячі малюнки… Мені ж скоро виповниться 10! І я вже читаю більш серйозні книжки. Так хочеться сказати все це мамі! Але я згадую, як вона радісно повідомила, що придбала цікаву книжку, з яким трепетом клала її на стіл. Не буду засмучувати маму, промовчу… Проте ввечері моя рука мимохідь потяглась до книги. (Так вже склалось, що я не байдужа до друзів у паперових палітурках.) Розгорнувши книгу, я помітила чудернацькі малюнки: «солідна тьотя» з ноутбуком сидить у гнізді, а поруч з нею – блакитний папуга, зелені довгоносики і якесь вусате чудо. Весела компанія! Я ковзнула очима по літерах і вирішила скористатись порадою авторки: розгорнути книгу на будь-якій сторінці, роздивитись малюнки і прочитати бодай десять рядків. Так і зробила. І сама не помітила, як поринула у вир фантазії.

Про що ж ця книга?

 Про річечку і квіточку,

 про дівчинку Мар’янку,

товстого чоловічечка

і про якусь там склянку.

А ще - про мильну бульбашку

із запахом суниці,

панка, що знався в комп’ютері,

і дірку в рукавиці.

А ще – про те, як пташечці –

блакитному папузі –

схотілось життя іншого –

отримав по заслузі.

Про що ж іще ця книжечка?

Вона й про білих жабок,

що спали наче в ліжечку,

вчепившись до гаків.

А ще в ній є секрет один

людського довголіття:

якщо стоїш на голові,

то вдасться не старіти.

   Ось такими віршованими рядками мені захотілося написати про тему та головних героїв книги. До речі, їх майстерно змалювала художниця Катерина Штанко.

  Цікаво, вигадала ці розповіді авторка чи сталось це все це насправді? Я вважаю, що такі дивовижні пригоди можуть відбуватися, проте лише з допитливими і цікавими людьми, тими, хто помічає у звичайному незвичайне.

  Пам’ятаєте, я згадувала жабок, які стоять на голові, щоб не старіти? Так ось, я тепер теж частенько стою на голові. Так роблю це тоді, коли братик не бачить. Він хоча молодший за мене на 13 хвилин, але вважає себе надто дорослим. Нічого, коли він прочитає книгу Л. Ворониної «Хлюсь та інші», то неодмінно захоче якнайдовше залишатись у неповторному світі дитинства.

 

 

 Підготувала:

 учениця 4-А класу ЗОШ№ 28 м.Рівного

 Буняк Олександра

 Учитель-консультант:

Цибах В.М.

Лист

до Галини Почутяк, тітоньки,

що написала розповідь про Мацька і Лялечку

 

   Вітаю Вас, вельмишановна письменнице! Ви, звичайно, мене не знаєте. Я – Ваша читачка. Хотіла б Вам подякувати за твір „Лялечка і Мацько”, а особливо за хорошу його кінцівку. Ви хоч і доросла, але так добре розумієте дитячі почуття! Як важко бути малечею... Ніхто тебе не розуміє, ніхто тобі не вірить... От би швидше вирости!

   Мама каже, що Мацько і Лялечка – це плоди Вашої уяви, але я вірю, що вони існують насправді.

   Спасибі, що не приховували від читачів суворої дійсності: хабарництво старого Вовка, обману сестри Мацька, зради Лиса, підступності Сороки, заздрості Альцеста і Джуми. Діти ж усе розуміють! Ваша книга змусила задуматися над життям, оплакати і порадіти з Олежиком та лиском. Я щиро хвилювалася за невизнаного художника, переймалася всіма пригодами головних героїв. Повинна зізнатися, що навіть заздрила Лялечці, адже в мене немає друга лиса...

   Дорога письменнице, хочу попросити Вас як авторку цього надзвичайного твору передати мої вітання Мацьку і Лялечці. Лису хочу побажати успіху у його творчій діяльності і попросити, щоб він прийшов у гості і до мене (нехай не боїться, у нашому місті ніхто на лисів не полює). А хлопчика запевніть, що не варто хвилюватися. Мене також, бува, мама сварить. На те ж вона мама, а ми діти... І з Михаськом незабаром він знову потоваришує. Справжні друзі вміють пробачати непорозуміння. Я це знаю напевне!

   Отож, мої вітання Вам, пані Галино, і чудовим героям Лялечці та Мацьку.

 

                                                                           Ваша палка шанувальниця Буняк Олександра

 

 

 

 

Підготувала:

 учениця 4-Б класу НВК№ 2 „Школа-Ліцей” м.Рівного

Демянюк Ольга

Вчитель: Сасовська Неля Володимирівна

 

    Любий нямлику, привіт!

    Давно хотіла написати тобі листа, ще відтоді, як познайомилася з тобою у „Прибульцях з Країни нямликів”. А от після того, як прочитала книжку „Нямлик і Балакуча Квіточка”, не стрималася.

   Я дуже заздрю Олянці, що у неї є такий друг. Як ти, Буцику. І от подумала: як би добре було, щоб у Рівному теж оселилися нямлики, адже старих будинків у нашому місті вистачає. Думаю, ми з тобою теж змогли б подружитися і пішли б шукати чарівну Балакучу Квіточку, яка росте у Чхальському лісі. Ти ж, мабуть знаєш: почалася епідемія грипу, ліків ніде немає – от вона якраз і стала б зараз у пригоді. А от Привид Здичавілого Сантехніка у нас живе, бо труби у квартирі гарчать щодня і видограї зле жартують: вода з кранів капає часто.

   Приїжджайте, будь ласка, я навіть згідна їсти твою улюблену манну кашу. Так нудно сидіти щодня самій під час карантину, хочеться провалитися у кролячу нору або зробити крок крізь дзеркало. А ще у нашому місті безпритульні коти не співають, як у вас, а жалібно кричать. Все через те, що не живуть у нас нямлики!

  З надією на швидку із тобою зустріч! Оля.

  Я дуже зраділа, коли дізналася, що твоя книжка стала переможницею. Вітаю!